Пілотні постанови, що виносяться ЄСПЛ
Пілотні постанови, що виносяться Європейським судом з прав людини, становлять безсумнівний інтерес для юридичної науки. По-перше, це самостійний вид постанов ЄСПЛ, які виносяться в рамках особливої правової процедури. По-друге, це унікальне міжнародно-правове явище. По-третє, комплексне вивчення питань, пов'язаних з пілотними постановами, дозволить збагатити знання про діяльність ЄСПЛ в цілому.
Крім того, сама необхідність існування подібного виду постанов є відображенням проблем, з якими стикається ЄСПЛ при здійсненні правосуддя: кожна пілотна постанова демонструє конкретні системні або структурні проблеми правових систем держав-учасниць Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
При вивченні даного явища виникає комплекс взаємопов'язаних питань: що таке пілотна постанова; які причини і правові підстави їх винесення, процедура винесення. Великий інтерес представляють також вже винесені пілотні постанови. Відповівши на кожне з цих питань, можна змістовно описати сутність досліджуваного явища.
Ґрунтуючись на аналізі винесених пілотних постанов, тексті регламенту та інших джерелах, можна сформулювати наступне визначення: пілотна постанова - це остаточне рішення у справі, в якій ЄСПЛ визнає порушення Конвенції, а також встановлює, що подібне порушення носить масовий характер внаслідок структурної (або системної ) дисфункції правової системи держави-відповідача, і наказує цій державі зробити певний вид заходів загального характеру.
Необхідність появи інституту пілотних постанов пов'язаний з наявністю системних або структурних дисфункцій національних правових систем держав-учасниць Конвенції - це одна з причин. Подібні проблеми об'єктивні, і їх констатація Європейським судом - лише наслідок цього. Друга причина тісно пов'язана з першою - неефективна реалізація спільних заходів, що випливають з рішень Суду.
Крім того, процедура пілотних постанов є відгуком на рекомендації Комітету міністрів Ради Європи. Так, Комітет міністрів «запропонував Суду, наскільки можливо, вказувати в своїх постановах, визнаючи порушення Конвенції, яка системна проблема лежить в основі порушення і джерело цієї проблеми, особливо коли вона виникає в численних скаргах, щоб допомогти державам знайти прийнятне рішення і Комітету міністрів контролювати виконання рішень». Поряд з цією резолюцією Комітет міністрів прийняв рекомендацію, в якій особливо обумовив питання, пов'язані з заходами, спрямованими на реалізацію пілотних постанов.
Правові підстави для винесення пілотних постанов базуються на тлумаченні ст. 46 Конвенції. Регламент ЄСПЛ містить норми, що регулюють процедуру пілотної постанови (правило № 61).
Дана норма введена в Регламент 1 квітня 2011 р., до цього моменту всі процедурні моменти вирішувалися Судом самостійно в рамках тлумачення відповідних статей Конвенції. З урахуванням вироблених Судом правил, а також Регламенту правила процедури винесення пілотної постанови виглядають наступним чином. Норми Регламенту пов'язують право ЄСПЛ виносити пілотні постанови і прийняти процедуру пілотної постанови в разі, якщо факти, зазначені в скарзі, свідчать, що у державі-відповідачі існують структурні (системні) проблеми або інші подібні дисфункції, які призвели або можуть призвести до виникнення аналогічних скарг.
Перша пілотна постанова була винесена ЄСПЛ 22 червня 2004 р. у справі «Броніовськи проти Польщі». У цій справі заявник не міг домогтися виплати йому польською владою компенсації за експропріацію (через зміну державних кордонів) після Другої світової війни. Влада посилалися на відсутність грошових коштів. У постанові ЄСПЛ встановив порушення права власності і відклав розгляд питання про присудження справедливої сатисфакції, закликавши державу-відповідача зробити на додаток до індивідуальних заходів у справі заходи загального характеру. Подібні заходи, на думку Суду, відновили б права приблизно 80 тис. потенційних заявників, які перебувають в аналогічній ситуації. Польська держава в короткі терміни виконала свої зобов'язання за постановою ЄСПЛ і уклала із заявником мирову угоду, яка дозволила Суду вилучити заяву з реєстру справ, що розглядаються.
Восьма пілотна постанова була винесена стосовно України. Справа торкалася двох проблем: тривалого невиконання рішень національних судів, що вступили в силу і відсутність ефективних засобів правового захисту. Ці проблеми лежать в основі найбільш частих порушень Конвенції, що систематично розкриває ЄСПЛ з 2004 р. в більш ніж 300 справах проти України. На момент винесення даної постанови на розгляді Суду знаходилося близько 1400 скарг на невиконання рішень національних судів України. ЄСПЛ вказав, що не пізніше ніж через рік після того, як постанова набуде чинності, Україна повинна створити у своїй правовій системі ефективний засіб правового захисту, який забезпечив би адекватне та достатнє відшкодування в зв'язку з невиконанням або затримкою виконання національних рішень.
